Цінність сланцевого газу

Технологія видобутку сланцевого газу

Пару років тому в західних ЗМІ багато писалося про «сланцевий газ» і що він, нібито, вирішить енергетичні проблеми Заходу без цих неприємних росіян з їх «Газпромом». Зараз сланцева хвиля докотилася до України. А що ми знаємо про сланцевий газ? Яка його цінність і ціна насправді?

Ви навіть будете сміятися, але «раптово з'ясувалося» (рояль в кущах заграв «Полонез» Огінського), що давно і глибоко посаджені на голці імпорту енергоносіїв США в кризовому 2009-му році раптом виявилися «найбільшим в світі виробником газу», посунувши Росію на друге місце.

Особливо захопленим журноламерам навіть стало здаватися, що США можуть почати експортувати газ і нарешті поставлять зарозумілих російських на коліна.

Насправді журноламери просто були не в курсі теми. У самому «сланцевий газ» немає нічого нового - перша комерційна газова свердловина в сланцевих пластах була пробурена якраз в США в штаті Нью-Йорк ще в кудлатою 1821 році Вільямом Хартом.

Відносної новинкою для видобутку такого газу є буріння так званих «горизонтальних» свердловин (що дозволяє збільшити площу відбору газу з однієї бурової вишки). Але оскільки першу таку свердловину в США пробурили лише в 2002 році - довговічність такого рішення знаходиться під великим питанням.

Ну тобто фахівцям зрозуміло, що горизонтальна свердловина має стійкість набагато нижче, ніж вертикальна - але поки не зовсім зрозуміло, наскільки нижче. Поодинокі і дуже молоді горизонтальні свердловини дозволили газовим компаніям США бадьоренько підставити в розрахунки окупності типову цифру тривалості життя і криву падіння дебету від звичайних, вертикальних, свердловин - і так отримати привабливі цифри собівартості кілокубометра газу.

До 2010 року видобуток сланцевого газу в США (на папері) досягла 51 млрд кубометрів на рік. І хоча це, в общем-то, досить смішна цифра - не дотягує і до 8% видобутку «Газпрому» - але фанфари в ЗМІ грали на повну котушку, а найбільші світові компанії витратили близько 21 млрд доларів на активи, пов'язані з настільки перспективної здобиччю сланцевого газу.

А потім сталося те, що в брехливих наскрізь США трапляється завжди. Черговий біржовий міхур лопнув. Виявилося, що газові компанії США приписували обсяги видобутку, розвідані запаси газу, і занижували собівартість видобутку - щоб підняти котирування своїх акцій на біржі. Міненерго США довелося це визнати, і було оголошено, що показники видобутку заднім числом скорегують в сторону зменшення.

Ви зрозуміли, так? Газові компанії втілити лохам на 21 мільярд доларів «сланцевих» активів, попутно держава США розвело іноземних постачальників газу на зниження цін - а тепер заднім числом це все оголошено блефом.

Правда ж дуже проста. Видобуток сланцевого газу економічно безглузда. І цьому є ціла купа причин.

Почнемо з того, що журноламери, що співають пісні про сланець і «сланцевий газ», просто не знають, що таке «сланець». Я ж вам зараз це поясню.

Ось наші динозаври здохли і згнили. З них вийшла нафту і газ. Однак щоб ці нафту і газ накопичилися, потрібна порода-колектор. «Збирач» чи то пак. Ідеальним колектором є піщаник. Але піщаник, як проміжна фаза подрібнення твердої породи, зустрічається рідко - набагато частіше порода подрібнюється ще сильніше, до стану пилу. Така кам'яна «пил», змочена водою - це глина. А скам'яніла глина - це і є те, що геологи називають сланець (claystone або shalestone).

У родовища вуглеводнів в сланцях недоліків просто море. По-перше, сланець куди твердіше пісковика, бурити важче. По-друге, малий обсяг пір - це значить, що накопичується мало корисного продукту на одиницю об'єму породи. По-третє, у цих пір дуже погана зв'язність пір - тобто по цій породі-колектору продукт тече до стовбура свердловини зовсім поганенький. Так звана «округу дренування» у свердловини дуже мала.

Розумієте, так? Продукту в сланці і так мало, так він ще й тече недалеко.

У випадку з нафтою це призводить до того, що практично відібрати нафту зі сланцю нереально. Ну хіба що трохи і дуже недовго - а потім свердловина порожніє. Газ же надходить трохи довше - погано надходить, повільно, без натиску - але сочиться потроху якийсь час.

Тобто в принципі газ зі сланцю відібрати можна - що і показав в 1821 році старина Хартон. Так, мало і повільно. Свердловини виходять убогі, і при наявності альтернатив ніхто б на них не дивився. І - не дивилися, реально.

Ну то є насправді сланець гарний тільки тим, що його всюди дофіга. І тим, що він абсолютно не ризиковий - практично будь-яка свердловина, тупо пробурена в сланець, якусь видачу газу покаже. Недовго і невелику - але вихлоп буде майже в 100% випадків. Тому і почали бурити свердловини в сланці на газ мало не на 30 років раніше, ніж нафтові.

Інше питання, що навіть вартість буріння свердловин в сланець при совеременном рівні розвитку техніки здобутим газом зазвичай не окупилася.

Однак, як не дивно - допомогла світова криза і зростання цін на вуглеводні. Причому не тільки в тому, що дорожче став газ.

Тут ось який прикол - з ростом рентабельності газо- і нафтовидобутку зросли ціни на обладнання для цієї видобутку, і безліч фірм кинулося виробляти різної якості бури, колонки, насоси і всяке інше, що для свердловин потрібно. Це само по собі породило надлишок такого обладнання на ринку - а тут ще почалося сворачіваеніе старих свердловин в США, скоротився обсяг буріння, і на ринок надійшло безліч б-у устаткування по зовсім мізерними цінами.

Таким чином, в США виник специфічний бізнес: група підприємливих шарлатанів реєструвала чергову фірму з видобутку газу із сланцевих пластів, купувала викидний ділянку який-небудь звалища або старого кар'єра, і починала б-вушних обладнанням крутити свердловини в сланець. Як я вже говорив - сланцю всюди дофіга, і свердловина з імовірністю, близькою до 100%, дасть газу вже було там горизонтальне буріння, скільки цього газу, і як довго свердловина проживе - нікого не хвилювало. На папері малювалися райдужні цифри розширення видобутку - після чого фірма швиденько розміщувала акції, лохи їх купували, і далі вже самі ці лохи були зацікавлені в підтримці видимості успіху фірми.

Крім того, шарлатанам допомогли нові технології - це те саме «горизонтальне» буріння, і ще модний тепер гідророзрив пласта. Ці технології сильно - раз в 30-50, іноді навіть більше - збільшують площу контакту свердловини з породою. Тобто газ починає перти вельми бадьоро - спочатку. Довго це не триватиме - мала пористість породи і низька огруга дренування нікуди не поділися, свердловина здохне через кілька місяців, рідко коли абияк проживе до року (для порівняння - в Уренгої свердловини дають газ по 10-15 років), але ж щоб розвести лохів, більшого й не треба.

Свердловина фактично буриться на сезон, причому в місці, до якого вже є дороги і т.д. Завдяки цьому шарлатани обходяться дуже малими капітальними витратами, і можуть серйозно надувати «паперову ефективність» своїх «родовищ» в звітах.

Цей міхур, звичайно, реально виявилося можливо надути тільки в Штатах - завдяки вкрай ліберальному законодавству про надра та великій кількості колись освоєних, але зараз покинутих, територій. Ну і завдяки надлишку нікому не потрібного бурильного обладнання.

В Європі ця тема не прокотить. Там немає вільних ділянок, щоб бурити все нові і нові «одноразові» свердловини. Там не так легко надути паперові обсяги видобутку. Так там просто зелені всіх з лайном з'їдять, якщо почнеться массвое буріння - а видобуток газу зі сланців тільки таке буріння і передбачає.

Крім того, навіть в США сланцевий газ недешевий. На думку експертів, реальні витрати на отримання сланцевого газу складають 212-283 доларів США за 1 тисячу кубометрів - для порівняння, цей же кілокуб обходиться Газпрому в 19 доларів.

Тобто, з економічної точки зору такий видобуток не має сенсу. Це суто позаекономічний спосіб швидко отримати газ, майже не вкладаючись в розвідку, облаштування інфраструктури родовищ і транспортування газу.

Безперечно - для США це може бути цікаво. Навіть не стільки тим, щоб добути газ - скільки тим, щоб чимось зайняти базікати без роботи населення. «Сланцевий газ» мені особисто нагадує ідею замінити один великий вантажівка купою ручних візків з рабами при кожній - воно і технічно простіше, і люди при справі.

Ну а поки що підрозділ Міністерства енергетики США, відповідальне за статистику, як би випадково виявило «фундаментальні проблеми в методиці підрахунку видобутку газу».

А найбільша в США незалежна газовидобувна компанія Chesapeake Energy - та сама, що настільки весело росла на «сланцевий газ» і збільшила свою капіталізацію в минулому році ВДВІЧІ - зараз вся в боргах і, по суті, вже банкрут. Фокус був у тому, що шарлатани набрали кредитів під свої свердловини - а лохуватим банкіри типу були не в курсі, що сланцеві свердловини дохнуть за кілька місяців.

Ось і вся бізнес-модель. Пузир дот-комів, як бачимо, нікого нічому не навчив.

- Володимир В.Федоров -

Коментарі:

Фотовольтаїка в Німеччині Водень в автомобілях військового часу