Пітер. Січень. 2013. День 6 - old.blyatukov.com

У перервах між шопоголіческімі припадками прийняли рішення відвідати кіно. І, як показала практика, не прогадали!

Про сам фільм я вже писав - це був чудовий фільм «Фільм 43» в перекладі Гобліна , звичайно. А ось про те, що вдає із себе похід в кіно в Культурної Столиці Нашої Батьківщини я мабуть розповім окремо.

Для перегляду вирушили в здоровенний (ну, по нашим Сахалинским мірками) кінотеатр «Пік» в однойменному ТЦ.

Приємною несподіванкою виявилося те, що квитки можна було забронювати через інтернет скориставшись кодовим словом, а потім викупити їх за 45 хвилин до сеансу.

Квитки в кіно обійшлися в 900 рублів (на двох), а попкорн, вода і газована вода - ще в 470. І це при тому, що вдома я дорожче ніж за 250 рублів в кіно не ходжу. На касах дівчина попередила, що фільм буде саме в перекладі Гобліна. На моє запитання, навіщо вона це зробила, сказала, що не всі люблять таке. Напевно, ще й на вульгарні фільми ніхто в Петербурзі не ходить.

Зайшли в зал, в залі вимкнули світло. В очі кинулася яскраве підсвічування ступенів - відразу стало ясно, що зараз буде відбуватися щось недобре.

Протягом наступних двадцяти хвилин після початку сеансу - народ не припиняв заходити в зал. Не, ну а чо? Фільм йде - і люди на нього йдуть. Щось я не пригадую такого масового вала у нас. Втім, можливо я, як зазвичай, роблю щось не так.

Потім, під час сеансу народ не припиняв виходити із залу за свіженьким пивом, але, це ще не найцікавіше. Цікавіше стало потім!

Коли в залі ввімкнули світло, і все високоповажні глядачі ломанулись на вихід - я просто охуел. Ні, чесне слово! Все було саме так!

Побачити такої кількості сміття, банок, пляшок і розкиданого попкорну що залишили після себе жителі культурної столиці - я просто не очікував. А з урахуванням того, що під час перегляду зал був зайнятий лише на половину, то з жахом уявляю, що було б при 100% -й явку.

Вихід із залу, нууу, всі ці заворотікі і коридорчики, теж були заставлені пляшками і банками при тому, що ніякого натяку на урни навіть не було. Пляшки стояли навіть у метрі від дверей.

Вийшовши із залу, і тримаючи своє сміття в руках - відчуваючи при цьому явний дискомфорт і ловлячи на собі погляди оточуючих, доніс все це до вигрібної відра. Біля входу в зал чергувало три (!) Таджички з віниками в кожній руці. Стало очевидно, що свинством в Пітері організовуються нові робочі місця.

Дивлячись на весь цей пиздец, чомусь дуже стало цікаво. Чому у нас на виходах із залу стоять здоровенні сміттєві баки? Чому якщо у нас і валяється сміття після глядачів, то тільки тому, що папірець від сникерса непомітно впала в темряві? Чому, у нас не виробляють прибирання залу (в тому сенсі, щоб виносити пляшки відрами), а просто роблять «обхід території»? При тому, обхід роблю ті ж самі жінки, які перевіряють квитки на вході.

Мабуть, щось ми робимо не так, не так живемо.

Від побаченого, чесно, був в шоці. Слава богу що під час перегляду мені на голову ніхто не насрати.

Витрати за шостий день склали:

• 900 рублів - кіно;
• 470 рублів - попкорн;
• 5.400 рублів - якась ожежда;
• 2.200 рублів - якась одяг;
• 550 рублів - ще одна частина настільної гри Манчкин;
• 500 рублів - поповнили карти на проїзд;

РАЗОМ: 10.020 рублів.