Сланцева підгрунтя агресії проти Донбасу: Аналітика Накануне.RU

Сланцева підгрунтя агресії проти Донбасу

Той факт, що одним з головних центрів опору американсько-бандерівської окупації став Слов'янськ, є як мінімум символічною подією. За великим рахунком, ще з 1992 року київський режим став "сервісним пунктом обслуговування" інтересів транснаціональних корпорацій. Довгостроковий інтерес "фінінтерна" на Україні - надійно прибрати до рук місцеві ресурси. У їх числі - сланцевий газ. Адже контроль над українським сланцевим газом - це спосіб тиску на Росію на світовому газовому ринку. США прагнуть взяти під контроль український сланцевий газ, щоб відв'язати Європу від російського газу і тим самим послабити вплив Росії на Європу, попутно задухи російську економіку. На противагу цьому США хочуть ще сильніше прив'язати Європу до себе за допомогою сланцевого газу, а заодно і угробити екологію під носом у Росії. Подробиці - в матеріалі Накануне.RU.

Одним з родовищ є Дніпровсько-Донецький, що тягнеться від Чернігівської області до Луганської. І його давно вже запримітили іноземні компанії, домігшись лояльності київського режиму своїм бізнес-інтересам. Мова про англо-голландської нафтогазової корпорації "Shell".

Цей гігант веде геологічну розвідку і видобуток нафти і газу в більш ніж 80 країнах світу. Також "Shell" повністю або частково володіє більш ніж 30 нафтопереробними заводами. Зокрема, компанії належить один з найбільших в Європі нафтопереробний завод "Pernis" в Нідерландах. "Shell" належить найбільша в світі мережа АЗС, яка налічує понад 40 тис. Станцій, і значна кількість хімічних підприємств.

"Shell" підписала першу угоду про співпрацю з "Укргазвидобуванням" ще в середині 2006 року. У 2007 році сторони затвердили угоду про розробку Донецько-Дніпровської западини, і там була проведена попередня розвідка. Але в той час все велося ще досить тихо, та до того ж в 2007 році на Україні панував черговий політичний бардак, пов'язаний зі злочинним розгоном парламенту президентом Ющенко. Тому про сланцевий газ мало хто думав.

Але в 2010 році Україна, вже при Януковичі, видала ліцензії на розвідку сланцевого газу для "Shell" і "Exxon Mobil". "Exxon Mobil Corporation" - це найбільша американська приватна нафтова компанія в світі і одна з найбільших в світі за розміром ринкової капіталізації. У липні 2012 року "The Daily Telegraph" писала, що "Exxon Mobil" "перетворилася в одну з найбільш ненависних корпорацій планети, яка визначає американську зовнішню політику і долю всієї нації".

У вересні 2011 року було підписано угоду про буріння газу в Харківській області. Йшлося про шести ліцензійних ділянках загальною територією в 1,3 тис. Кв. км (!) і загальною сумою інвестицій майже $ 1 млрд.

25 жовтня 2012 "Shell" розпочала буріння першої пошукової свердловини газу в Харківській області. У церемонії початку буріння взяли участь президент Янукович і міністр енергетики Бойко. А 24 січня 2013 року до Давосі було підписано угоду між "Shell" і "Надра Юзівська" про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській ділянці в Харківській і Донецькій областях. До речі, чи не тому в лютому 2013 року після саміту Україна-ЄС так сяяв Янукович, який повірив, що в обмін на сланцевий газ домовився з західної елітою про свої гарантії? Чого варті ці "гарантії", йому ще раз нагадали 22 лютого 2014 р

Індустрія видобутку сланцевого газу в 2000-і роки швидко розвивалася, але деякі країни (Німеччина, Франція) вирішили заборонити видобуток цього нетрадиційного виду палива через загрозу екологічної катастрофи. З боку ж України сланцевий газ, по суті, став не тільки інструментом політики, а й шантажу. Адже чим іншим були заклики київської влади до Росії продавати газ дешевше, а то "ми почнемо видобувати сланцевий газ у себе, отруївши російське населення східних областей? Вам адже цього не хочеться? Тоді продавайте дешевше!"

Адже видобуток сланцевого газу проводиться за допомогою вибуху. Спочатку буриться свердловина, потім в неї закінчуються хімікати і проводиться гідророзрив пласта. З виникають численних тріщин починає просочуватися і збиратися газ. Фактично це означає кінець тієї екосистеми, яка розташовується на даній території.

Але яке діло США до екології на Україні? Мабуть, США планують перетворити Україну на полігон для обкатки брудних енергетичних технологій. Цікаво, що на посаду члена ради директорів української газової компанії "Burisma Holdings" (керуюча компанія зареєстрована в кіпрському офшорі) призначений Хантер Байден, молодший син віце-президента США Джозефа Байдена. Саме після візиту останнього на Україну (коли той без сорому вів засідання т.зв. "українського уряду") київський режим почав каральну операцію проти Донбасу, вибравши мішенню Слов'янськ, недалеко від якого зосереджені основні запаси сланцевого газу. Не випадково в березні і квітні лжегубернатор Донецької області Сергій Тарута публічно закликав до якнайшвидшого початку розробок сланцевого газу в Донбасі. Свій шматок "сланцевого пирога" отримав ще один високопоставлений чиновник з США Девон Арчер - друг сім'ї держсекретаря США Джона Керрі. Компанію заокеанським призначенців склав Олександр Кваснєвський, колишній президент Польщі - вірного сателіта США.

Практично відразу після початку робіт з буріння в Харківській і Донецькій областях почалися протести громадськості. КПУ навіть пропонувала терміново провести місцевий референдум з питання видобутку сланцевого газу на території Донецької області. Жителі Слов'янського і Ізюмського районів Донецької та Харківської областей збирали підписи під зверненням до влади з вимогою відмовитися від видобутку сланцевого газу в регіоні. У містах багато разів проходили мітинги. Адже ліси Слов'янського і Ізюмського районів протягом півтора століття служили "легкими" індустріальних областей і очищали місцеві річки та повітря. І до цього дня Слов'янськ і його околиці є знаменитим курортом Донбасу. Втім, цим все і обмежилося. На Україні ніколи не було політичної сили, здатної виражати і захищати інтереси народу.

Природно, у відповідь на це корпорація і київський режим розгорнули інформаційну кампанію по рекламі економічних вигод від видобутку сланцевого газу. У регіон приїжджав навіть глава представництва "Shell" в Україні Грем Тейл. За словами тодішнього прем'єр-міністра України Азарова, промислова розробка Юзівського родовища могла б за 10 років дати Україні додатково 8-10 млрд кубометрів газу в рік.

Однак чи варта шкурка вичинки? Кому це потрібно? Адже люди протестували не тільки проти екологічної катастрофи, а й проти її безглуздості. Замість того, щоб, вступивши в Митний союз, отримувати газ по внутрішньоросійською ціною, київська влада навмисно створювала з Росії образ ворога, нібито шантажує Україну ціною на газ.

Та й сама корпорація "Shell" відома своїми не дуже уважними до екології методами роботи. У 2007 році міжнародне товариство "Друзі Землі" заявило, що збитки, завдані діяльністю "Shell" з видобутку нафти, в цілому може бути оцінений в $ 20 млрд. А що ж до 2014 р? У 2009 році "Shell" була предметом доповіді "Amnesty International" про систематичне порушення прав місцевого населення в дельті річки Нігер - від спалювання попутного газу до численних розливів нафти. Діяльність "Shell" в дельті річки Нігер привела до деградації навколишнього середовища, знищення рослинності і риби. Тоді ж було встановлено, що "Shell" регулярно проводило виплати нігерійським військовим, щоб запобігти протестам. Простіше кажучи, підкупляло місцеві еліти.

Варто додати і те, що "Shell" також відповідальна за найбільший в світі розлив нафти з коли-небудь трапилися в прісних водах. 15 січня 1999 року танкер "Shell" в озері Магдалена (Аргентина) зіткнувся з іншим танкером, через що весь його вміст вилилося в озеро і завдало величезної шкоди екосистемі.

"Shell" встигла закинути вудку і в Росії. І досить глибоко. По крайней мере, до теперішнього часу "Shell" так і не видавлена ​​з розробки Сахалінського шельфу (проект "Сахалін-2" спільно з "Газпромом" і японськими "Mitsui" і "Mitsubishi"). "Сахалін-2" - це нафтогазовий проект, реалізований на Сахаліні на умовах угоди про розподіл продукції (УРП). Проект передбачає розробку двох шельфових родовищ.

Саме ж УРП - це свого роду спільне підприємство між зарубіжної видобувною компанією і державою. Але за фактом СРП, укладену в Росії в 1995 році, стало формою узаконеного грабежу російських надр транснаціональними корпораціями. Тільки з початку 2000-х почався процес видавлювання ТНК з Росії і згортання СРП-грабежу. Що стосується конкретно проекту "Сахалін-2", то до 2007 року його акціонерами були: "Shell" (55%) і "Mitsui" (25%) з "Mitsubishi" (20%). В середині 2000-х Росія намагалася взяти його під контроль через заборону на продовження робіт з екологічних міркувань. 20 вересня 2006 року міністр природних ресурсів РФ Юрій Трутнєв навіть скасував наказ 2003 року про позитивної екологічної експертизи проекту "Сахалін-2". Природно, екологія була лише прикриттям. Йшлося про глобальний ринок вуглеводнів. Так що зовсім не випадково, що Великобританія навіть висловила з цього приводу стурбованість. Кому ж хочеться втрачати дармове родовище нафти і газу? Зрештою, в квітні 2007 року Росії вдалося взяти "Сахалін-2" під контроль: за $ 7,45 млрд "Газпром" викупив контрольний пакет - 50% + 1 акцію, а у "Shell" залишилося 27,5%.

У Росії це вийшло. Чи вийде у ДНР? Адже цей монстр переслідує свої бізнес-інтереси на донецькій землі. І з доброї волі він ніколи звідси не піде. Значить, його потрібно вигнати. Хіба не це відбувається в Слов'янську і Краматорську?